Полная версия

Главная arrow Экономические arrow Сельское хозяйство arrow
Токсокароз собак

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   СОДЕРЖАНИЕ   >>

Діагностика токсокарозу

Прижиттєввий діагноз ставлять на підставі вивчення епізоотології, симптомів хвороби й гельмінтоовоскопіі по Фюллеборну. Посмертно для виявлення токсокар проводять повне або часткове розтин кишечнику й жовчних ходів печінки.

Прижиттєвий діагноз на вісцеральную форму токсокароза поставити практично неможливо, оскільки виявити мігруючі личинки важко, а ідентифікувати їх по гістологічних зрізах досить важко. Проте, остаточний діагноз токсокарозу ставлять без сумнівів тільки при виявленні личинок. Обмежена можливість діагностики призводить до того, що ведучими в діагностиці токсокарозу є імунологічні тести. .

Іммуноферментний аналіз (ІФА) - це сучасний метод, що дозволяє з високою ефективністю виявляти в сироватках хворих тварин специфічні антигени або антитіла до них. Метод широко використається при діагностиці різних вірусних і бактеріальних інфекцій.

У практичній ветеринарній медицині для діагностики гельмінтозів ІФА став застосовуватися лише останнім часом. Цей метод добре доповнює, а в деяких випадках повністю заміняє прямі методи діагностики, засновані на виявленні дорослих паразитів або їхніх яєць в екскрементах тварин або личинок у органах і тканинах. Ефективність паразитологічних методів залежить від інтенсивності інвазії гельмінтами, значні рівні якої спостерігаються, як правило, у вогнищах паразитарних зоонозів. Ареали ж поширення гельмінтів, по даним серологічних обстежень населення, набагато ширше. Тварина може бути одночасно заражена гельмінтами, що перебувають на різних стадіях розвитку. Ознаки гострого гельмінтозу можуть спостерігатися й при наявності в організмі господаря дорослої статевозрілої гельмінта, що виявляє основними методами. У свою чергу, гострі стадії всіх гельмінтозів мають подібні клінічні ознаки як між собою, так і з іншими захворюваннями з алергійними проявами. Основним патологічним фактором при гельмінтозах прийнято вважати сенсибілізацію організму господаря антигенами гельмінтів. При контакті з личинками паразита, що є сильними імуногенами, відбувається утворення антитіл, які зворотно адсорбуються на гладких клітинах і базофілах. При взаємодії з антигеном ці клітини виділяють медіатори імунної відповіді, здатні активувати еозинофіли, призначені для руйнування паразитів. Кількість антигену, необхідного для цього, надзвичайно мало. При попаданні в організм великої кількості антигену гельмінтів імунна відповідь стає патологічною і призводить до розвитку алергійних реакцій.

Відомо, що імунна відповідь при гельмінтозах має специфічні особливості, пов'язані із взаємною адаптацією багатоклітинних організмів паразита й господаря. Більшість гельмінтів виділяє речовини, що роблять на імунну систему супресуючу дію. Крім того, у процесі перетворення в дорослу особину вони включають до складу своїх зовнішніх оболонок ряд білкових й інших компонентів господаря, що також дозволяє гельмінту „уходити від імунного захисту. При хронічному перебігу імунна відповідь господаря загасає до нового контакту з антигенами паразита. Це можуть бути личинки гельмінтів (реінвазія), продукти життєдіяльності дорослого паразита (екскреторно-секреторні антигени) або його спонтанної загибелі (соматичні антигени). Наявність специфічних антитіл у сироватках хворих, гельмінтоз ними захворюваннями в хронічній стадії, тварин залежить від кратності та інтенсивності інвазії, а також імунного статусу організму. Для ехінококоза та альвеококоза, ІФА є важливим додатковим тестом, що без дослідження органів дозволяє підтвердити або виключити попередній діагноз, поставлений при обстеженні пацієнтів інструментальними методами (наприклад, УЗІ). Імуноферментний аналіз є, крім того, методом, зручним для масового обстеження населення у вогнищах гельмінтозів. Тривале паразитування гельмінтів приводить до розвитку серйозних захворювань, передчасній втраті працездатності й, у деяких випадках, до летального результату. Тому своєчасне виявлення й лікування гельмінтозів збільшує ймовірність повного видужання [4]

 
Перейти к загрузке файла
<<   СОДЕРЖАНИЕ   >>