Полная версия

Главная arrow Экономические arrow Сельское хозяйство arrow
Токсокароз собак

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   СОДЕРЖАНИЕ   >>

Характеристика збудника

Відомі два види токсокар :canis, раніше Ascaris marginata (Вернер, 1792) - гельмінт, що вражає головним чином представників родини псових. Гельмінт світло-жовтого кольору. На головному кінці є три губи з широкими бічними кутикулярними крилами. Між стравоходом і кишечником знаходиться шлунок. Це є характерною ознакою круглих гельмінтів родини Anisakidae. Довжина самців 5-10 см, у них загнутий хвостовий кінець і дві однакові спікули (довжиною від 1,7 до 1,9 мм). Довжина самок - 10-18 см.cati, раніше Ascaris mystax (Зебер, 1800) - нематоди, що вражає головним чином родину котячих. Він має менші розміри тіла: 3-6 см(самці)та 4-10 см(самки).

Самки виділяють за добу 19-20 тис. яєць. Яйця токсокар майже круглої форми. Розмір 65-75 мкм, що крупніше запліднених яєць аскарид і токсаскарис. Зовнішня оболонка яєць товста, щільна, дрібнобугриста, що нагадує поверхня наперстка, колір її - від яскраво-жовтого до темно-коричневого. Відмінності яєць T. canis й T. cati практично непомітні й існують тільки в будові оболонки яйця, які можуть бути замічені тільки при мікроскопії зі збільшенням не менше 215;1000 разів. Всередині незрілого яйця розташований темний кулястий бластомер, що заповнює майже все яйце. У зрілому інвазійному яйці знаходиться жива личинка.

Оболонка яйця складається: внутрішній шар - ліпофільна вітелінові мембрана, середній - хітиновий, зовнішній з кислих мукополісахаридів.

У дослідженні Парсон в 1987 році була вивчена чутливість яєць токсокар до температури зовнішнього середовища. При зовнішній температурі +10°С розвиток личинки в яйці зупиняється, а при температурі -15°С личинка в яйці гине. В іншому експерименті вчені одержали наступні результати. При температурі -15°С яйця втратили інвазійність тільки через 5 днів, хоча ніяких морфологічних змін при цьому не спостерігалося. Після інкубації яєць при +30°С розвиток личинок сповільнювалося, а при +37 С зовсім зупинялося. Рідек (1997) у своїх дослідженнях показав, що тільки температура більше +70°С убивають личинок, а температуру +30°С останні можуть переживати кілька тижнів.

У роботах науковців було показано, що в біології даного паразита простежуються деякі особливості, що мають велике епізоотичне значення. На 8 день після зараження собак, яка попередньо вийшла в тонкому кишечнику, частина личинок токсокар мігрує в печінку, легені, нирки, м'язи та інші органи, хоча вони в цих місцях і не розвиваються. "Осідання" личинок в органах обумовлено невідповідністю діаметра дрібних судин і мігруючих личинок (діаметр личинки близько 0,02 мм), у зв'язку із цим личинки залишають кров'яне русло. При цьому личинки довго (до 385 діб в собак і до 10 років у людини) зберігають життєздатність в організмі дорослих собак. При вагітності в сук частина личинок активізується й мігрує через плаценту в кров, викликаючи внутрішньоутробне зараження цуценят. Личинки, що залишилися, можуть бути джерелом внутрішньоутробної інвазії плодів при повторній вагітності. Вважають, що цей процес регулюють гормони залоз внутрішньої секреції. У цуценят виявляють личинки токсокар у легенів і печінки. Після міграції через трахею личинки досягають статевої зрілості за 20-21 добу. [1]

 
Перейти к загрузке файла
<<   СОДЕРЖАНИЕ   >>